Медичні засоби протирадіаційного та протихімічного захисту Серед засобів захисту від зброї масового ураження особливе місце займає застосування засобів медичного захисту (ЗМЗ). Під терміном “засоби медичного захисту” треба розуміти засоби попередження, профілактики впливу на людину уражаючих факторів зброї масового ураження, засоби надання допомоги і лікування внаслідок ураження. Одним з найважливіших завдань медичної служби є своєчасне повне забезпечення особового складу військ, частин та підрозділів –медичної служби цими засобами. ЗМЗ класифікуються за видами ЗМУ на три групи: Медичні засоби протихімічного захисту. Медичні засоби протирадіаційного захисту. Медичні засоби протибактеріального захисту. За призначенням розрізнюють три групи ЗМУ: Засоби виявлення. Засоби профілактики. Засоби надання невідкладної допомоги та лікування. За використанням медичні засоби поділяються на: 1. Особисті,які надаються кожному військовослужбовцю (ППІ чи ППУ, ІПП, АІ, таблетки аквасепт). 2. Групові, які надаються на групу військовослужбовців: екіпаж, відділення і т.д. (АВ, АБ-3, АЕ). 3. Які знаходяться в сумках та комплектах для використання тільки представниками медичної служби, медичними частинами та підрозділами (СС, СМВ, СМП, СВВ, ПФ, В-3, ВБ, В-1, В-2, АП-2, ОВ, ЛУЧ, Г-1, Г-2, Г-3,Ш-1, УГ, В-4, В-5, СО). 1. Медичні засоби протирадіаційного захисту. Радіопротектори. Радіопротектори (радіозахисні засоби) — це хімічні медикаментозні засоби синтетичного або біологічного походження, введення яких в організм перед його опроміненням виявляється меншим ураженням іонізуючим опроміненням радіочутливих тканин та прискоренням відновлення, що призводить до зниження ступеня важкості променевого ураження. Використання радіопротекторів після опромінення практичного ефекту не дає. Підвищення радіорезистентності тканини досягається шляхом впливу препарату на первинні радіохімічні реакції або на механізми захисту організму, або ж на те і інше одночасно. Радіопротектори відносяться до найрізноманітніших класів хімічних сполук. Прикладне значення має виділення таких двох груп: — Радіопротектори короткочасної дії; — Радіопротектори триваплої дії 1.1. Радіопротектори короткочасної дії (РКД) – ефективні при імпульсному або деяких видах нетривалого опромінення. Їх захисна активність при прийманні максимально переносимих доз, які викликають зміни в обміні речовин радіочутливих клітин, виявляється уже через декілька хвилин або в кінці першої години після введення, але обмежується 30-ма хвилинами, або 5-ма годинами. РКД в залежності від механізму захисної дії і хімічної структури розділяються на дві групи: а) відновлювачі, до яких відносяться сірковмісні з’єднання (цистамін, цистеїн, меркаптоетіламін, гаммафос та ін.), антиоксиданти (аскорбінова кислота, віт. Е, токофероли та ін.); б) препарати, які викликають гіпоксію клітин та тканин (метгемоглобіноутворювачі, цианіди, нітріти та ін.) 1.2. Радіопротектори пролонгованої дії (РПД) – ефективні при пролонгованому та фракційному опроміненні, меншою мірою при інтенсивному. Їх дія взагалі спрямована на підвищення резистентності організму і продовжується від одного до декількох днів. До групи РПД включаються: а) препарати з анаболічними властивостями (естрогени); б) полімери поліаніонної природи (гепарін, полісахариди, нуклеїнові кислоти, полінуклеотиди, деякі вакцини, синтетичні полімери). Табельним радіопротектором є цистамін. Цистамін (препарат РС-1) - радіопротектор короткочасної дії - амінокислота, яка має в собі дисульфідний зв’язок. Радіозахисний ефект сірковмісних радіопротекторів реалізується на клітинному рівні в результаті швидкого звільнення в фізіологічних умовах сульфгідрильної групи. Як потужний відновлювач цистамін може: “перехоплювати” та знешкоджувати вільні перекисні радикали, що виникають при опроміненні в присутності кисню; нормалізувати збудження іонізуючими частками молекул біосубстратів, попереджуючи необоротні зміни, а також взаємодію субстратів один з ...